Потрібна принциповість

У зв’язку з впертим небажанням Віктора Януковича прислухатися до зауважень політичного керівництва США та Євросоюзу щодо неприпустимості політичного переслідування лідерів української опозиції багато хто з оглядачів пояснює це побоюваннями лідерів вільного світу, що Україна піде до Росії, якщо двері до Європи для неї зачинять. І мовляв саме тому, що він це розуміє, президент України і поводить себе так твердо. Він вважає, що Україна така важлива для Європи, що та нікуди не дінеться, і стерпить будь-які викрутаси Банкової.

Як на мене, то я вважаю, що цивілізований світ має проявити твердість. Позиція США та Європи має бути у цьому питанні максимально принциповою. Якщо Янукович хоче грати в якісь ігри з навколишнім світом, то це виключно його особиста маячня. І на його намагання шантажувати Захід можливою геополітичною переорієнтацією України відповідь повинна бути максимально жорсткою. Більше того, чекати вже нічого – починати треба прямо зараз. Кетрін Ештон каже, що технічні переговори мають продовжуватися, щоб показати усім велич втрачених шансів. На мою думку, це вже зайве. Янукович встиг зробити забагато неприпустимих кроків, щоб залишалася можливість продовжувати з ним хоч якусь розмову. Прийшов час задіяти щодо України режим тотального бойкоту – як політичного, так і економічного. І тримати його увесь час, доки Віктор Янукович буде залишатися при владі. Бо ж можливо, що він піде у найближчий час на якісь поступки. Можливо навіть звільнить Юлію Тимошенко. Але Захід не повинен звертати на це ніякої уваги, бо ця особа (чинний президент України) вже настільки себе скомпрометувала, що мати з нею справу вже абсолютно неможливо і неприпустимо.

Адже країни Заходу і так останнім часом досить багато разів проявляли занадто велику гнучкість своєї позиції щодо порушень норм демократії у тих чи інших авторитарних країнах. І нинішня ситуація з Україною дає їм чудову нагоду реабілітуватися в очах світової громадськості. Зло має бути покарано. Толерантність не може бути безмежною.