Зараз багатьох українців бентежить процес побудови Віктором Януковичем в Україні авторитарного режиму. Та й не тільки українців, бо за знищенням демократії у нашій країні з великою увагою та занепокоєнням спостерігає, без усілякого перебільшення, весь світ. Сьогодні інтерес закордонних засобів масової інформації до України майже такий, як він був за часів Помаранчевої революції.
При цьому деякі українські громадяни вважають, що результат цього ганебного процесу залежить тільки від ступені морального падіння самого Віктора Януковича. Тобто, якщо він зовсім монстр, то створить в Україні дещо подібне до Північної Кореї, а якщо у нього є хоч крихта порядності, то обмежиться чимось подібним, скажімо, до сьогоденної Росії. Ну, а на крайній випадок, дехто додає, що якесь значення також має позиція країн Заходу: якщо тиск звідти буде достатньо сильним, то це, буцімто дозволить зберегти в Україні хоча б крихту демократії.
Всі такі передбачення мають одну спільну ваду. Вони розглядають українське суспільство як цілком пасивний об’єкт. Тобто щось таке, котре зовсім не відіграє у процесі ніякої ролі. Як Янукович схоче, так мовляв і буде. Але ж це зовсім не так. Чи буде в Україні диктатура, залежить здебільшого якраз не від бажання нашого нинішнього президента, а від того, чи дозволить йому український народ поставити себе на коліна.
В більш практичному сенсі це означає, що кожен з нас на кожному кроці коли влада намагається якимось чином обмежити ти чи інші наші конституційні права сам для себе вирішує, чи дозволити це владі, чи ні. І кожного такого разу кожен з нас сам обирає для себе і для всієї країни між свободою і диктатурою.
Вільні країни Заходу здебільшого відрізняються від тієї ж Росії саме тим, що їх громадяни, на відміну від росіян, ніколи не дозволять своїй владі зазіхати на свої права.
Таким чином, яким шляхом піде Україна – шляхом Заходу, чи шляхом Росії – залежить цілком від нас з вами. Насправді, це наш вибір, а ніяк не вибір Януковича.