Останнім часом велику суспільну увагу в Україні та за її межами привертає конфлікт чинного українського уряду на чолі з Миколою Азаровим та президента Віктора Януковича з Москвою з приводу постачання в Україну російського газу. Багато хто каже, що президент і уряд стали на бік України, і навіть лунають непоодинокі думки з патріотичного табору, що мовляв треба їх тепер усіх підтримати. Бо вони начебто думають тепер про державу.
Що ж насправді сталося? Чи дійсно Янукович та його команда якогось дідька дивним чином зненацька стали патріотами України? І вони тепер більші апологети української незалежності, ніж сам Бандера? Мені чомусь не дуже в це віриться. Не буває такого дива, хоч ви мене ріжте. Щось тут не те.
І мені здається, я розумію, в чому тут справа. З того часу, як Віктор Янукович змінив Конституцію, подолав опір у Верховній Раді та підкорив собі судову гілку влади, він тепер в країні не інакше, як імператор. Тобто тепер вся Україна належить особисто йому. Не викликає сумніву, що всі українські олігархи зараз платять данину в його кишеню. Всі вони тепер просто його васали. І таким чином їх прибутки – його прибутки, їх видатки – його видатки.
А раз так, то висока ціна на російський газ напряму б’є по особистій кишені президента. Ось це і є на мою думку справжньою причиною того, що Янукович несподівано пішов на різке загострення відносин зі своїм «стратегічним партнером».
Тобто конфлікт між Януковичем і Москвою дуже нагадує конфлікт між Лукашенком і Москвою. В обох випадках причина в тому, що номінальний президент, а фактичний диктатор, цілком володіє країною, ось тому він за неї й бореться. Що б нікому свого не віддати.
А про народ, тобто про нас з вами, тут не йдеться.