Сьогодні ввечері у Києві відбулася традиційна акція пам’яті Георгія Гонгадзе та інших знищених українською владою опозиційних журналістів. Близько тисячі свідомих киян зібралися спочатку на Майдані, а потім рушили колоною у бік адміністрації президента України. Увесь час міліція намагалася створити перешкоди для учасників цієї шляхетної акції, а до самого будинку, де розташована резиденція голови держави, демонстрантів взагалі не допустили, що брутально порушило традицію, започатковану за часів правління Віктора Ющенка.
Взагалі склалося чітке враження, що питання захисту журналістів нікого з сучасних українських політиків не цікавить. До учасників мітингу ніхто з чинної адміністрації не вийшов, а це – безпрецедентний випадок за багато років. Та й опозиційних політиків у колоні демонстрантів також видно не було. Дійсно, організатори просили присутніх не з’являтися на акцію з партійної символікою, але хто забороняв тому ж Турчинову або Яценюку приєднатися до події без прапорів? Просто у якості громадян України і приватних, так би мовити, осіб? А так можна зробити висновок, що захист прав журналістів і взагалі свобода преси їх зовсім не цікавлять. Або ж для них не має сенсу ніяка дія, яка б не давала можливості організувати піар своїм партіям.
Таким чином, сьогоднішні події справили досить прикре враження щодо того, який низький рівень культури мають усі наші політики. Виникає очевидне запитання, чи можуть вони претендувати на звання української еліти? Чи для них елітність полягає тільки у престижності марки їх автомобілів та вартості будинків, де вони мешкають, а не в якості їх світогляду, рівні освіти та особистій порядності? Чи може вони вважають себе занадто елітарними, щоб ходити пішки в одній колоні з власним народом?
Щороку у цей день українська громада має можливість зробити тест влади і опозиції на відданість ідеалам демократії. Нажаль, цього разу випробування було провалено.
