Дотепер доля нас пестила, але саме зараз вона забажала дізнатися, хто і що ми є. Бо так склалося.
Кожен народ, що тепер належить до цивілізованого світу та насолоджується усіма благами свободи (німці, французи, іспанці, англійці тощо), раніше стикався з необхідністю відстояти свою свободу і незалежність зі зброєю у руках та ціною крові найкращих своїх синів. Довести будь-кому, у кого є будь-які сумніви, своє право на такий статус. І всім їм поталанило. Вони змогли.
Ізраїль і зараз знаходиться у такому стані – навколо нього вороги, що мріють «скинути іудеїв у море». Але громадяни цієї країни якось існують. І непогано себе почувають, бо завжди готові взяти зброю і боронити свою країну.
Тридцять років незалежності і свободи, які були подаровані Україні долею, схоже, минули. Настав час для нас, українців, також взяти до рук зброю і захистити свою свободу від зазіхань Орди, що знову надумала нас зневолити.
Особисто для мене не має значення, чи залишусь я живим. Бо я розумію, що у такій битві хтось має померти, без цього Україна не виборе собі права на існування. До того ж, жити у російському рабстві для мене було б ще гірше, ніж померти вільним у битві за свободу і незалежність України.